Це не гра — це психотерапія зі скріпом клавіш. Я думала, що мультиплайєр — це бонус за виграш, але виявилось: це тихий плач алгоритму вночі… Коли ти перестаєш шукати “виграю”, ти чуєш як бабуса ллакає на твоїй спині. Моя мама писала вірші про RNG-розбраття — тепер я розумію: перемога — це не cash, а дихання між крапивами.

Тож бо коли ти перестаєш грати… тоді починаєш жити.

А хто ще зможе сказати? В коментарях — я чекаю.

Це не гра — це психотерапія з висоти 10 000 метрів! Коли ти ставиш на “емердженсі десценд” за $0.50, а твоя “посадка” — це просто моя мама плаче за квитком у МІТ? Ти думаєш, що виграєш? Ні, ти просто розраховуєш свій бюджет як паливний журнал льотчика… Покажи мені свої фанти! Або хочеш справжнього вигра — чи просто йдеш на автопарк з інфляцією? 😉